пристанище

ПРИСТА́НИЩЕ, а, с., рідко.

Те саме, що пристано́вище.

[Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може .. проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище (І. Котляревський);

З XVI віку Хортиця стає пристанищем селян і міського населення, що тікало від кріпосного гніту російських і польсько-литовських феодалів (із журн.);

Може, ці мури лише тимчасове пристанище, звідки його не сьогодні-завтра визволять... (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. пристанище — приста́нище іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пристанище — див. оселя; притулок  Словник синонімів Вусика
3. пристанище — -а, с., рідко. Те саме, що пристановище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пристанище — ПРИТУ́ЛОК (місце, де можна перебути певний час, відпочити, розважитися тощо), ПРИСТАНО́ВИЩЕ, ПРИ́СТАНЬ перев. поет., ПРИЧА́Л перев. поет., ПРИСТА́НИЩЕ розм., ПРИСТАНО́ВИСЬКО розм., ОСІ́ДОК розм., ОБИ́ТЕЛЬ заст., поет., ПРИХИ́ЛИЩЕ заст., ПРИЮ́Т заст.  Словник синонімів української мови
5. пристанище — ПРИСТА́НИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що пристано́вище. [Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може.. проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище (Котл.  Словник української мови в 11 томах