пристріти

ПРИСТРІ́ТИ, і́ну, і́неш; мин. ч. пристрі́в, стрі́ла, ло і пристрі́тив, стрі́тила, ло; док., кого, етн.

За уявленнями носіїв традиційної культури – заподіяти кому-небудь нещастя, хворобу своїм злим поглядом.

– Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня, завидуючи, то і коневі не минеться (П. Куліш);

Ой ти, пане мій, милий мужу мій. Нічим я тебе не пристрітила (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. пристріти — Поганим поглядом викликати в когось хворобу (пристріт), вчарувати [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. пристріти — пристрі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. пристріти — -іну, -інеш; мин. ч. пристрів, -стріла, -стріло і пристрітив, -стрітила, -стрітило; док., перех., етн. За упередженими уявленнями – заподіяти кому-небудь нещастя, хворобу своїм злим поглядом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пристріти — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
5. пристріти — ПРИСТРІ́ТИ, і́ну, і́неш; мин. ч. пристрі́в, стрі́ла, ло і пристрі́тив, стрі́тила, ло; док., перех., етн. За марновірними уявленнями — заподіяти кому-небудь нещастя, хворобу своїм злим поглядом. — Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара?...  Словник української мови в 11 томах
6. пристріти — Пристріти, -стріну, -неш гл. Сглазить. Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня.; завидуючи, то й коневі не минеться. К. ЧР. 324.  Словник української мови Грінченка