присівати

ПРИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що і без дод.

1. Сіяти що-небудь на додаток до того, що вже посіяне.

Посіяли трішки – та й страшно: Чи зійде?.. чи ще присівати? (І. Франко);

Присіяв [дідок] і гречки ланок, Усе погоріло, пропало (І. Манжура).

2. діал. Сіяти, засівати.

Посіяти конопельки Обіщався [кум]. Як сіяв, присівав, Присіваючи, казав (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. присівати — присіва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присівати — -аю, -аєш і присіювати, -юю, -юєш, недок., присіяти, -ію, -ієш, док., перех. і без додатка. 1》 Сіяти що-небудь на додачу до того, що вже посіяне. 2》 діал. Сіяти, засівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присівати — ПРИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. і без додатка. 1. Сіяти що-небудь на додаток до того, що вже посіяне. Посіяли трішки — та й страшно: Чи зійде?.. чи ще присівати? (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. присівати — Присіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. присіяти, -сію, -єш, гл. Сѣять, посѣять. Посіяти конопельки обіщався. Як сіяв, присівав, присіваючи, казав... Чуб. V. 1159. Усього дві десятинки присіваємо, а сем'я велика, є кому їсти. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка