притаєний
ПРИТА́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до притаї́ти.
Під впливом музики і цеї несподіванки щез мій меланхолійний настрій, розжеврілися іскри із вогнів, притаєних у моїй душі (Уляна Кравченко);
Властиво, панотець не мав наміру сваритися .. Хотів лишень побалакати. Коли ж бо сварка, притаєна в серці, лиш чатувала на те, аби язик обізвався (Л. Мартович);
// у знач. прикм.
Притаєне легеньке зітхання та якийсь боязкий, соромливий погляд з блискучих очей [Христі] нагадували, що, може, Грицько й правду сказав... (Панас Мирний).
2. у знач. прикм. Який притаївся, причаївся.
Здається, увесь ліс захряс притаєною ворожою силою... (С. Васильченко);
– Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)