приторкатися
ПРИТОРКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИТО́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИТОРКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Дотикатися, доторкатися до кого-, чого-небудь.
Люди, зітхаючи, обіймали свого Івана, тиснули йому руки або просто приторкалися до його одежі чи сивої, з прозеленню бороди (М. Стельмах);
– Таке життя, такий закон життя, – подумав Дорош, любовно розглядаючи майстерно зроблене гніздечко, але не приторкуючись до нього руками, щоб пташка не змандрувала геть (Григорій Тютюнник);
Спати товариш привів мене в клас. Тільки приторкнувся до постелі – здалося, немов аж осміхнулась подушка, розкриваючи мені м'які обійми (С. Васильченко).
2. перев. у сполуч. із запереч. не. Пробувати, куштувати, їсти що-небудь.
Ще більше засмучена вернулася вона додому, дала вечеряти дітям, а сама й не приторкалася – слала постелі, замість вечері (Панас Мирний);
Він сидів розчервонілий весь, не приторкався ні до чого їстівного і тільки пригублював з бокала кислувате вино (Олесь Досвітній);
– Я знову категорично повторив свій наказ про заборону пити морську воду, загрожуючи розстрілом кожному, хто до неї приторкнеться (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)