притуплення
ПРИТУ́ПЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. притупи́ти і притупи́тися.
Головка [крючка] не повинна бути ні занадто гострою, .. ні тупою .. Ці дефекти легко усунути шляхом відточення або притуплення головки на дрібнозернистому бруску (з навч. літ.);
Вся його [Калиновича] хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)