притягати
ПРИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТЯГТИ́, ПРИТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. притя́г, ла́, ло́ і притягну́в, ну́ла, ло; док., кого, що.
1. Тягнучи, переміщувати кого-, що-небудь кудись, до когось, чогось.
– Я не проти Бога, – весело сказав мій батько, притягаючи до човна арканом напівзатонулу телицю (О. Довженко);
– Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів, задуманий, на показаному місці (Г. Хоткевич);
Купець притяг свого ішака в холодок до фанзи, сів навпочіпки, обтер рукавом спітнілий лоб (Олесь Досвітній);
// Наближати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.
Раптом дід простягнув довгу, костисту руку, вхопив нею Владка за голову і притягнув до себе (І. Франко);
Олдрідж, несподівано для себе самого, притяг до грудей поета й розсміявся, сам не знаючи чому (О. Ільченко);
[Чирва:] Не повезе Дудар нашого хліба! Чуєте! (Притягає їх [Півня, Сироватку] до себе) (І. Микитенко);
// безос.
Хіба ж і не щастя після пісної дороги, після сухарів та цибулі, від яких йому вже до спини притягло живота, натьопатись, нарешті, смачної гарячої страви..! (О. Гончар);
// Силою приводити кого-небудь кудись або змушувати підійти до кого-, чого-небудь.
Настя притягла Соломію до стола. Соломія все опиналась та соромилась. Роман силою посадив її на ослоні, поруч з Настею (І. Нечуй-Левицький);
І наче що за поли його притягло до річки (Панас Мирний);
// тільки док., розм. Принести щось куди-небудь (перев. завелике, громіздке).
– Діду! Боротися!.. Та скоро малому набридло борюкатися, і він притягнув молотка з обценьками і давай лагодити дивана (В. Кучер);
Кость потримав годинника й повернув водолазові. Після цього боцман притяг водолазний костюм, з'явилися помічники (Ю. Яновський);
Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб).
2. Наближати до себе що-небудь силою тяжіння.
Атоми металу – крихітні магнітики. Вони притягають усе, що потрапляє до їх силового поля (з наук.-попул. літ.);
Сила, з якою Земля притягує тіло, називається вагою тіла (з навч. літ.);
* У порівн. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало. Там воля, там ніщо не нагадає про його муки, про його неволю (Панас Мирний);
// розм. Викликати електричні розряди в атмосфері, дощ і т. ін.
Віз наш увесь дерев'яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко);
Французькі вчені вважають, що листя дерев виділяє ефіроносні частки, які під час грози електризуються і притягують атмосферні заряди (з наук.-попул. літ.);
Дорохтей, пирхаючи і обливаючись, напився прямо з бадді, похвалив стару криницю, згадавши, що вона ще здавна притягує до себе грози й дощові хмари (М. Стельмах).
3. перен. Виклика́ти зацікавлення, привертати увагу до себе; зацікавлювати.
Тепер я бачу, через що “Правда” притягає до себе все-таки чимало людей (Леся Українка);
Парикмахера знову притягає вітрина. Котелок з'їхав на шию, а він уперто роздивляється прилади електричні, як і щоденно (М. Коцюбинський);
Співучість шевченківського вірша дивовижна – недаром його творчість притягала й притягує багатьох композиторів (М. Рильський);
// Виклика́ти в кого-небудь бажання або потребу кудись приходити, десь бувати, щось робити і т. ін.
Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок (О. Гончар);
Чим більше він прикладався до своєї роботи, тим більше якась туга притягала його до неї і потужним жаром будила чимраз більше уподобання (Н. Кобринська);
Було б мені не звертати з дороги і пройти повз неї. Але я ж кажу, що є така сила... Вона притягає мене сюди (І. Микитенко);
// Утримувати біля себе, не відпускати.
Нова робота міцно притягала до себе (Ю. Яновський);
// Виклика́ти почуття симпатії, приязні, любові.
Він [І. Франко] був надзвичайно простий у поведінці з людьми; ця риса його вдачі дуже до його притягала (В. Самійленко);
В його синіх ясних очах світилась душа добра, а на білому гарному лиці була розлита така симпатичність, що проти волі притягувала до його душу кожного (І. Нечуй-Левицький);
// Вабити до себе чим-небудь; приваблювати.
Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне, таке, що притягувало, приворожувало і в той же час чимось невловимим насторожувало (О. Гончар);
Я не пішов у поле з його спокоєм, і ліс не притяг мене своїми мріями про весну: мене тягло на базар (М. Коцюбинський);
// Манити, заманювати чимось.
Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (О. Гончар).
4. Тугіше стягувати, зав'язувати що-небудь (мотузком, поясом тощо).
Спинив конячку, витяг того невірного півня з торби, прибравсь міцніше притягнути мотузок (Марко Вовчок);
Підперезавсь [маляр] знову і пояс притягнув лепсько, насунув шапку по самий ніс, та й рукавички достав (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дмитро прибіг до печері [печери], де лежала Маруся. Не встигла вона навіть крикнути, він зав'язав їй руки, ноги, притяг тугіше і кинув на вереті (Г. Хоткевич);
Наймити понакладали вози, притягли рублями й рушили додому (І. Нечуй-Левицький);
Олеся ловила стрічки рукою й швидко то одкидала їх, то притягала, то обсмикувала (І. Нечуй-Левицький);
// Тугіше закручувати що-небудь (гайку і т. ін.); підтягувати.
Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи (Г. Квітка-Основ'яненко).
5. до чого, перен. Залучати кого-небудь до чогось, спонукати брати участь у чомусь.
Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (А. Кримський);
– Коли таке каже старий, – гомоніли селяни, – то чужинець таки справді велика людина... – От кого б притягти до мусульманської віри, – казали багатії до старого Кемали (Олесь Досвітній);
// Використовувати кого-, що-небудь з певною метою.
– Притягни для консультації декого з інженерів, з десятників і бригадирів і спробуй накреслити план [закінчення будування гідростанції] (Г. Коцюба);
По праву керівника він ознайомився з стислим звітом Нерчина про хід підготовки дипломної роботи .. І те, що він притягнув стільки літератури, це можна тільки схвалити (Н. Рибак).
6. перев. у сполуч. зі сл. до суду, до відповідальності і т. ін. Примушувати кого-небудь відповідати за свої вчинки, діяльність.
Він в якийсь незрозумілий спосіб викручувався і випливав наверх і замість того, щоб самому відповідати, притягав до відповідальності інших (І. Сенченко);
[Храпко:] А як вони [діти] проти мене зле замишляють?.. Хіба, ви думаєте, вас не притягнуть, – що знав, та мовчав? За це велика кара, я вам скажу (Панас Мирний);
За несплату податків в особливо великих розмірах притягнуто до суду незначну кількість порушників. Хоч у всьому світі це один з найбільших злочинів проти держави (з газ.).
7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що притягти́ся 3.
– Треба визирати Данила. І не огледимось, як притягнуть (Марко Вовчок);
Ковинський, притягши додому, переліз через тин в садок, пішов на тік (А. Свидницький).
Приверта́ти (приверну́ти, притяга́ти, притягну́ти) [до се́бе] ува́гу див. приверта́ти;
(1) Притяга́ти / притягну́ти (притягти́, покли́кати) до відповіда́льності кого – вважаючи кого-небудь винним, вимагати покарання за його вчинки перев. перед судом, органами влади і т. ін.
Винуватців недоброякісного ремонту притягали до відповідальності, штрафували (О. Донченко);
(2) Притяга́ти (притягну́ти, притягти́) до су́ду кого – те саме, що Віддава́ти / відда́ти під суд (до су́ду) (див. віддава́ти).
Коли прибули на заплаву геологи .. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління колгоспу хотіло притягати їх до суду (О. Довженко).
◇ (3) Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) чиї (чий), які (який), кого і без дод. – привертати чиюсь увагу, вабити.
Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (К. Гордієнко);
Любов Прохорівна притягала до себе заздрі погляди (Іван Ле);
Ненароком зелене вікно притягає зір (Н. Рибак);
(4) Притяга́ти (притя́гувати) / притягну́ти (притягти́) се́рце до се́бе чиє – виклика́ти в кого-небудь до себе почуття любові, симпатії; полонити.
Вона притягала до себе моє серце (М. Рильський);
(5) Притяга́ти (притя́гувати) / притягти́ (притягну́ти) за ву́ха (за воло́сся) що – невиправдано, безпідставно виставляти, показувати що-небудь.
Мене люди зовсім не за самий вірш лають, а за те, що я мало ідейна, чи то пак – мало тенденційна, але мені здається, що коли я буду тенденцію за волосся притягати, то всім буде чутно (Леся Українка);
(6) Притягло́ моро́зом (моро́зцем), безос. – трохи замерзло, підмерзло.
Надворі притягло морозцем (С. Чорнобривець);
(7) Притя́гує / притягло́ живі́т (живота́) до спи́ни <�Підвело́ живі́т (живота́)> в кого, кому і без дод., безос. – хто-небудь дуже хоче їсти; хтось зголоднів.
Хтось помішує ложечкою в склянці чай. Скло дзвенить тонко, знайомо, і від того ще більше притягує живіт до спини (Ю. Збанацький);
– Пора, братику [їсти]. Животи підвело, – мовив він, скривившись (Панас Мирний);
От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт – Підвело йому живіт (М. Стельмах);
Хіба ж і не щастя після пісної дороги, після сухарів та цибулі, від яких йому вже до спини притягло живота, натьопатись нарешті смачного гарячого борщу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)