причастя
ПРИЧА́СТЯ, я, с.
1. Одне із семи таїнств християнської церкви, під час якого вірні споживають хліб і вино, що символізують тіло і кров Христа.
Під час таїнства євхаристії вірні, за вченням церкви, стають учасниками божественного єства, містично з'єднуються з Богом (з рел.-церк. літ.);
Жіночки, нахиливши голови, підійшли до попа. Почалося причастя (Панас Мирний);
Опустившись на коліна перед розп'яттям, де горіла його свічка, гаряче молився [Кузюткін] під час усієї літургії до моменту причастя (Ф. Бурлака).
2. Спеціально приготовлені священнослужителем хліб і вино, якими причащаються вірні під час цього таїнства.
– Як будеш говіть, то задерж в роті причастя, зав'яжи в хусточку (І. Нечуй-Левицький);
– Ніколи мені з вами розбалакувати, бо зараз причастя готую. Ось і вино, себто кров Христова (І. Микитенко);
* У порівн. Мов до причастя, схиляючи голови, люди підходили до приговора [про поділ землі] (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)