причинність

ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до причи́нний¹.

2. філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки).

Значення в інших словниках

1. причинність — причи́нність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. причинність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до причинний I. 2》 філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причинність — Поняття, яке у філософії означає спосіб пояснення буття згідно з 4 принципами: матеріальним, формальним, діючим (рушійним) і цільовим (Арістотель); форма загальної і необхідної взаємозалежності явищ (думок), які виникають в дійсності, виражають їх взаємозв'язок відношенням причинності.  Універсальний словник-енциклопедія
4. причинність — ПРИЧИННІСТЬ, каузальність (від лат. causa — причина) — один із моментів універсального зв'язку предметів і явищ світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами — причинами — інших — наслідків. В античній філософії вчення про...  Філософський енциклопедичний словник
5. причинність — Причи́нність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. причинність — ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до причи́нний¹ 2. філос. Необхідний зв’язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки). В. І.  Словник української мови в 11 томах