пришестя
ПРИШЕ́СТЯ, я, с., заст.
Прихід, поява.
[Люцій:] А римські цноти нехай відродяться у християнських – вони доволі схожі між собою. З тим ми діждемось другого пришестя Христа і слави римської (Леся Українка);
В повітрі кружляло побуріле осикове листя – вісник пришестя справжньої осені (С. Добровольський).
◇ (1) До дру́гого прише́стя, перев. із запереч. – дуже довго або ніколи.
– Куди ти тютюн ламаєш .. А бодай ти не виліз з того тютюну до другого пришестя! (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)