пробріхуватися

ПРОБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм.

1. Говорити або робити що-небудь неправильно; припускатися помилки.

Я не знаю, яке, власне, “незнаття фактів” (помилки?) мені закида Кон[иський]. Може, я справді в чому-небудь пробрехався (М. Драгоманов).

2. Те саме, що прогово́рюватися 1.

[Марина:] Мале чортеня, а вже щось шупить, коли б він не пробрехався де-небудь, а то ще вийде лихо (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. пробріхуватися — пробрі́хуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пробріхуватися — -уюся, -уєшся, недок., пробрехатися, -ешуся, -ешешся, док., розм. 1》 Говорити або робити що-небудь неправильно; припускатися помилки. 2》 Те саме, що проговорюватися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробріхуватися — ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. пробріхуватися — ПРОБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. 1. Говорити або робити що-небудь неправильно; припускатися помилки. Я не знаю, яке, власне, «незнаття фактів» (помилки?) мені закида Кон[иський].  Словник української мови в 11 томах
5. пробріхуватися — Пробріхуватися, -хуюся, -єшся сов. в. пробреха́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Провираться, провраться. Чи дворянин він, чи купець, — про те вже не скажу вам, братця, щоб иноді не пробрехаться. Гліб. Хто бреше, той ся пробреше. Чуб. І. 236.  Словник української мови Грінченка