провісник

ПРОВІ́СНИК, а, ч.

1. заст. Те саме, що віщу́н 1.

– Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він [батько] має вернутись. Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати, Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Кожен хотів бути провісником, і кожен хотів бути в середині кола (П. Панч).

2. чого, перен., уроч. Особа, яка провіщає, проголошує що-небудь і бореться за його здійснення.

Народ звик слухати кобзарів, цих провісників правди (Іван Ле);

Поет глибокої філософської думки, великого революційного пафосу і справжньої людяності, Леся Українка була одним з провісників свободи і братерства народів (з навч. літ.).

3. чого. Той (те), що своєю появою, поведінкою і т. ін. віщує які-небудь зміни в природі (про рослини, тварин, явища природи тощо).

Ми відчули дихання весни по перших провісниках її – пролісках (з газ.);

В природі існує чимало тварин, а також і рослин – провісників змін погоди (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Вони [літаки] пролітали високо в небі на захід, мов провісники сонця, лише однією своєю появою сповіщаючи, що іде жадана воля! (І. Цюпа);

// перен. Перша ознака, прикмета, яка провіщає можливість настання чого-небудь; переддень.

Провісник економічного зростання.

Значення в інших словниках

1. провісник — (той а. те, що своєю появою повідомляє про прихід чогось нового) предвісник, вістун, посланець, рел.: предтеча, благовісник, благовіститель, пророк// перша ластівка.  Словник синонімів Полюги
2. провісник — прові́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. провісник — Віщун, оракул; (правди) оповісник, вісник, а. герольд; (змін) П. ПРИКМЕТА; п! ПРОПОВІДНИК.  Словник синонімів Караванського
4. провісник — див. ангел; оповісник  Словник синонімів Вусика
5. провісник — -а, ч. 1》 заст. Те саме, що віщун 1). 2》 чого, перен., уроч. Особа, яка провіщає, проголошує що-небудь і бореться за його здійснення; глашатай. 3》 чого. Той (те), що своєю появою, поведінкою і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. провісник — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.  Словник синонімів української мови
7. провісник — Прові́сник, -ка; -ві́сники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. провісник — ПРОВІ́СНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що віщу́н 1. — Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він [батько] має вернутись. Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати, Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю (Гомер, Одіссея, перекл.  Словник української мови в 11 томах