провіяти —
ПРОВІ́ЯТИ див. прові́ювати.
Словник української мови в 11 томах
провіяти —
Провіяти, -вію, -єш гл. Провѣять (зерно). А що ж тут міркувать? Не полінуйсь провіять, — сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 93).
Словник української мови Грінченка