прогадувати

ПРОГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. що і без прям. дод. Помилятися в розрахунках, передбаченнях; прораховуватися;

// перев. док. Схибити, промахнутися.

Шуліка гепнувся об каміння поблизу качки. Хижак, певно, прогадав свій розліт – зопалу або з голоду не зауважив скелі (Олесь Досвітній);

// Через нерішучість, недосвідченість, непроворність і т. ін. залишатися у програші, опинятися у невигідному становищі, багато втрачати і т. ін.

– Коротше кажучи, скільки візьмете за роботу? – Хто ж його зна... І матеріал у вас не такий... шалівка занозиста. Коли б бува не прогадати... (Ю. Збанацький);

– Купив оце підсвинка, та боюсь, чи не прогадав (Григорій Тютюнник).

2. тільки док. Гадати (див. гада́ти¹) якийсь час.

– Як хоч, – відказала вона чоловікові й буцім заснула, тоді як цілу ніч продумала і прогадала (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. прогадувати — прога́дувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прогадувати — див. помилятися  Словник синонімів Вусика
3. прогадувати — -ую, -уєш, недок., прогадати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Помилятися в розрахунках, передбаченнях; прораховуватися. || перев. док. Схибити, промахнутися. || Через нерішучість, недосвідченість, нерозторопність і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогадувати — ПРОГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. перех. і неперех. Помилятися в розрахунках, передбаченнях; прораховуватися; // перев. док. Схибити, промахнутися. Шуліка гепнувся об каміння поблизу качки.  Словник української мови в 11 томах