прогар
ПРОГА́Р, у, ч.
1. Дія за знач. прогорі́ти, прогоря́ти 1, 2.
Висока температура, свинцева і газова корозія, змінні напруги – все це веде до прогару ущільнювальної поверхні (з наук.-попул. літ.);
Система датчиків, встановлених на стінках домен, не тільки попереджує про можливу аварію, але й точно визначає місце прогару кладки (з газ.).
2. Прогоріле місце в чому-небудь.
3. перен., розм. Невдача, неуспіх у якій-небудь справі, пов'язаній з підприємництвом.
– Діла... Хоч що-небудь із грошей привіз? – Де там! З себе продав [Савка] усе, щоб якось додому добратись. Повний прогар! (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)