прогинатися
ПРОГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Під дією ваги або сили робитися увігнутим або вигнутим.
Коли він ступив на сходи, здалося, ніби сходинки під ним прогинаються: .. такою кремезною була його постать (Ю. Шовкопляс);
Під ногою тихо писнула вода, і земля почала прогинатись (М. Стельмах);
Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу (О. Гончар);
// Набувати ввігнутої форми чи форми зигзага.
Жалісніє і низький лобик, а на ньому прогинаються розгонисті бровенята (М. Стельмах);
Іноді після народження лошата погано стають на ноги, які надмірно прогинаються в путових суглобах (з наук. літ.);
// Згинатися, нахилятися під власною вагою (про віття).
Вони з берега обережно скочили на кладку, над якою прогиналось гілля верб (М. Стельмах).
2. тільки недок. Пас. до прогина́ти.
Словник української мови (СУМ-20)