прогуляння

ПРОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм.

Те саме, що прогу́лянка 1.

Після ранньої служби возив [Юрко] головину дочку і її подругу Мар'янку у санях на Прогуляння до Юхимовки (П. Куліш);

* Образно. Зоря знов вийшла на небо на прогуляння (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. прогуляння — прогуля́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прогуляння — -я, с., розм. Те саме, що прогулянка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогуляння — ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал.  Словник синонімів української мови
4. прогуляння — ПРОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що прогу́лянка 1. Після ранньої служби возив [Юрко] головину дочку і її подругу Мар’янку у санях на Прогуляння до Юхи-мовки (П. Куліш, Вибр., 1969, 290); *Образно. Зоря знов вийшла на небо на прогуляння (Н.-Лев., IV, 1956, 13).  Словник української мови в 11 томах
5. прогуляння — Прогуля́ння, -ня с. Прогулка. Поїдемо, Домно, а в чистеє поле, в чистеє поле да й на прогуляння. Чуб. V. 704. Ой пустіть коня на прогуляння. Грин. III. 631.  Словник української мови Грінченка