продивлятися
ПРОДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. проди́вляться; док.
1. Те саме, що прогляда́ти 1–3.
Небо ледве продивлялося крізь рясне гілля над головою (Л. Первомайський);
Небо синє, чисте – ні хмариночки, ні плямочки – глибоке, просторе та широке. Не продивитися його глибини, не досягнути оком до краю! (Панас Мирний);
[Бережний:] Дайте я продивлюсь вашу доповідь (І. Микитенко).
2. тільки док., рідко. Те саме, що прогле́діти 1.
[Маруся:] Коли про своє щастя будеш дбати, то дивись і продивишся чуже нещастя (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)