продовбувати
ПРОДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. ПРОДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., що і без прям. дод.
1. Довбаючи, порушувати цілісність чого-небудь.
Над невидимою ціллю сумовито заспівали кулі, продовбуючи .. тини й загорожі (М. Стельмах);
Тут спокійно я п'яту послинив, Виняв [вийняв] голку і продовбав шкіру (І. Франко);
А між камінням печери – мох товсто, що й не продовбеш (Г. Хоткевич);
// Довбанням утворювати діру, заглибину і т. ін.
Різні гнізда і отвори в масивних деталях слід продовбувати долотом з обох боків (з наук.-попул. літ.);
Стіна була стара, складена з поганенького кривого дерева, і Гарасим скоро продовбав у їй дірку (Б. Грінченко).
2. тільки док. Довбати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)