продумувати
ПРОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОДУ́МАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Усебічно обдумувати що-небудь або розмірковувати про щось.
Тарновський .. дивився на зятя, продумуючи доцільність дальшої дискусії (Іван Ле);
Каргат почав без передмов, наче .. усе добре продумав (Ю. Шовкопляс);
// У думках, в уяві або попереднім обговоренням конкретизувати що-небудь задумане, але ще не здійснене, не реалізоване.
Не просто “погуляти по морозцю” ходив Качалов, а продумувати, переусвідомити, вдосконалити на самоті свою трактовку поезії (М. Рильський);
Щоб не потонути у безодні надзвичайних фактів, треба добре-добре продумати конструкцію і п'єси, і оповідання, і сценарію (О. Довженко);
Очевидячки, щоб продумати операцію, а не для заспокійливої бесіди прийшов професор (Ю. Шовкопляс);
// Наперед визначати що-небудь, орієнтовно намічати щось.
Почав розповідати про свій план, що його оце всі дні продумував (А. Головко);
– Заодно продумайте хоч кількісний склад майбутньої дослідної комісії з технічного боку (Іван Ле);
// Аналізувати в думках що-небудь побачене, прочитане, пережите і т. ін.
Продумувати свою поведінку.
2. тільки док. Думати якийсь час.
Часом Галя цілу ніч продумає отак, приливаючи думки гарячими слізьми (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)