прождати
ПРОЖДА́ТИ, жду́, жде́ш, док., кого, що і без прям. дод.
Ждати (у 1, 2 знач.) якийсь час.
О. Артемій вийшов з хати, сів в екіпаж і прождав ще доброї півгодини.., доки вийшла Сусана Уласівна (І. Нечуй-Левицький);
Цілу ніч прождав я [дівчину]... (О. Олесь);
П'ять років прождала [Катря], а молодість минає (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)