прожектер
ПРОЖЕКТЕ́Р, а, ч.
1. ірон. Той, хто захоплюється прожектами (у 1 знач.).
Невже Каргат – тільки прожектер, ловець душевної слави? (Ю. Шовкопляс);
– Я згадав спритних борзописців з “Еко де Парі”. Торік вони писали, що я [Бальзак] прожектер і шахрай, це після книги “Злигодні подружнього життя” (Н. Рибак).
2. заст. Той, хто складає проект (у 1 знач.).
Словник української мови (СУМ-20)