прожилка

ПРОЖИ́ЛКА, и, ж.

Те саме, що про́жи́лок 1–3.

Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст (П. Панч);

На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок, перетятий сіткою зжовклих прожилок (Н. Рибак);

Він перекидав кам'яну грудку з руки на руку, гладив кострубату поверхню, придивлявся до прожилок на ній (з газ.).

Значення в інших словниках

1. прожилка — прожи́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прожилка — -и, ж. Те саме, що прожилок 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прожилка — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм.  Словник синонімів української мови
4. прожилка — ПРОЖИ́ЛКА, и, ж. Те саме, що про́жи́лок 1-3. Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст (Панч, Іду, 1946, 67); На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок, перетятий сіткою зжовклих прожилок (Рибак, На світанку, 1940, 89)...  Словник української мови в 11 томах