прознавати

ПРОЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПРОЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод., розм.

Те саме, що дізнава́тися 1.

Що ж Марися? Поспішає За слугою слід у слід, Щоб прознати все як слід (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. прознавати — прознава́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прознавати — -наю, -наєш, недок., прознати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що дізнаватися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прознавати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. прознавати — ПРОЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПРОЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що дізнава́тися 1. Що ж Марися? Поспішає За слугою слід у слід, Щоб прознати все як слід (Перв., Казка.., 1958, 56).  Словник української мови в 11 томах