прозоро

ПРОЗО́РО.

Присл. до прозо́рий.

Сонце недавно зійшло. Тихо голублячи квітчастими холодними ще проміннями маленьку річечку, підіймало воно пару над нею; пара ця прозоро виблискувала й легкою димкою здіймалася вище (Г. Хоткевич);

Море, що спершу прозоро просвічувало аж до дна і зверху було веселим, синім, щодалі мовби темнішає (О. Гончар);

Голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський);

Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею (Леся Українка);

Він прозоро натякнув Сергієві, що охоче попрацював би з ним (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. прозоро — прозо́ро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. прозоро — Присл. до прозорий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозоро — ЗРОЗУМІ́ЛО (говорити, пояснювати тощо), ДОСТУ́ПНО, ПРИСТУ́ПНО, ДОХІ́ДЛИВО, Я́СНО підсил., ЛА́ДОМ розм., ТО́ЛКОМ розм.; ПРОЗО́РО (натякнути тощо); ПОПУЛЯ́РНО (писати, пояснювати і т. ін. у дохідливій формі). — Написано добре, зрозуміло...  Словник синонімів української мови
4. прозоро — ПРОЗО́РО. Присл. до прозо́рий. Сонце недавно зійшло. Тихо голублячи квітчастими холодними ще проміннями маленьку річечку, підіймало воно пару над нею; пара ця прозоро виблискувала й легкою димкою здіймалася вище (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
5. прозоро — Прозоро нар. Прозрачно.  Словник української мови Грінченка