прокипати
ПРОКИПА́ТИ, а́є, недок., ПРОКИПІ́ТИ, пи́ть, док.
1. тільки док. Кипіти якийсь час, доходячи до готовності.
Згодом, коли все це добре прокипіло, вкинув [Іван] порізану довгими шматочками рибу (П. Колесник).
2. чим. Насичуватися, просякати чимсь.
На будові у нього місце не те що тепленьке, а просто-таки гаряче, в одяг, в тіло в'їлася пилюка степова, майка на широких плечах прокипіла сіллю, потом, мазутом... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)