прокладач

ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін.

Той, хто щось прокладає.

Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (М. Бажан);

Гідробудівник, який звів і зводить греблі з судноплавними шлюзами під Дніпродзержинськом, Кременчуком, Києвом і Каневом, став водночас і прокладачем наскрізного глибоководного шляху від гирла Прип'яті до Чорного моря (з наук.-попул. літ.);

Знаменним сам по собі є інтерес Тичини, видатного українського поета-новатора, до творчості Чаренца – такого ж прокладача нових шляхів у вірменській поезії, яким Тичина був в українській (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. прокладач — проклада́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прокладач — -а, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. із сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (Бажан, Політ..  Словник української мови в 11 томах