промантачити

ПРОМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. що. Док. до манта́чити.

Промантачити косу.

2. що, перен., розм. Перевести на ніщо, витратити марно що-небудь.

– Ви промантачили своє добро так, як і я, та й пішли в старці? (І. Нечуй-Левицький);

– Ні, не пропив [достатки] я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш).

3. перен., розм. Пропрацювати де-небудь якийсь час.

[Ганджа:] Я сорок п'ять років під землею промантачив! (Ю. Мокрієв).

Значення в інших словниках

1. промантачити — проманта́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промантачити — -чу, -чиш, док. 1》 перех. Док. до мантачити. Промантачити косу. 2》 перех., перен., розм. Перевести на ніщо, витратити марно що-небудь. 3》 неперех., перен., розм. Пропрацювати де-небудь якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промантачити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. промантачити — Проманта́чити, -та́чу, -та́чиш, -чать; -та́ч, -та́чмо, -та́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. промантачити — ПРОМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Док. до манта́чити. Промантачити косу. 2. перех., перен., розм. Перевести на ніщо, витратити марно що-небудь. — Ви промантачили своє добро так, як і я, та й пішли в старці? (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. промантачити — Промантачити, -чу, -чиш гл. Промотать, расточить. Не пропив я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття. К. ЧР. 266.  Словник української мови Грінченка