промурмотати

ПРОМУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод., розм.

Док. до мурмота́ти, мурмоті́ти.

Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: – Ну, ну, поговори мені! (Леся Українка);

Сулак був явно спантеличений; він мовчав, чудно дивився на Танюшу, потім промурмотів щось невиразне і рушив додому (І. Сенченко);

Я мусив почувати себе ніяково. – Можна ввійти! – ні з того ні з сього промурмотав я (В. Винниченко);

Пальоха, пильно оглянувши каламутну приятелеву баньку [око], вражено промурмотів: – Щось наче полудою взялося (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. промурмотати — промурмота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. промурмотати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. промурмотати — -очу, -очеш і промурмотіти, -очу, -отиш, перех. і неперех., розм. Док. до мурмотати, мурмотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. промурмотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. промурмотати — ПРОМУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і неперех., розм. Док. до мурмота́ти, мурмоті́ти. Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: — Ну, ну, поговори мені! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах