промінювати
ПРОМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, за що, на кого – що і без дод.
1. Віддавати яку-небудь річ, одержуючи за неї іншу; обмінювати.
Ясько вчив мене промінювати гроші на цукерки, яблука, горіхи (І. Франко);
Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував. Дмитренко й пристав: проміняй та й проміняй! (Панас Мирний).
2. Відмовляючись від кого-, чого-небудь, віддавати перевагу іншому.
Цей блискучий панич розлучився з безжурним порожнім життям, проміняв свою кар'єру на становище сільського крамаря! (М. Коцюбинський);
[Ромодан:] Ніколи не думав, що ви проміняєте дослідну станцію на канцелярію... (О. Корнійчук);
Проміняв [Павлик] Євгешку, безповоротно проміняв на Олесю (О. Донченко);
* Образно. Молодеє лихо! якби ти вернулось, Проміняв би долю, що маю тепер (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)