проношувати

ПРОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що і без дод.

1. Одягати що-небудь час від часу.

[Платон Гаврилович:] Я тобі вишивану сорочку справлю. Намиста, дукачі у мене єсть, будеш проношувати (С. Васильченко);

Як зачуєш, ненько, Що я тут прилежу, То дай моїй подруженьці Проносить одежу (з думи).

2. тільки док. Носити (у 1–6 знач.) якийсь час.

Гинули [пушкарі], правда, часом від якихось таємних куль, що не знати звідки вилітали нараз з-за смерек, але все ж при певного роду обережності можна було проносити своє пушкарське достоїнство таки досить довгий час (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. проношувати — проно́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проношувати — -ую, -уєш, недок., проносити, -ошу, -осиш, док., перех. і без додатка. 1》 Одягати що-небудь час від часу. 2》 тільки док. Носити (у 1-6 знач.) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проношувати — ПРОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. і без додатка. 1. Одягати що-небудь час від часу. [Платон Гаврилович:] Я тобі вишивану сорочку справлю. Намиста, дукачі у мене єсть, будеш проношувати (Вас.  Словник української мови в 11 томах