проповідь
ПРО́ПОВІДЬ, і, ж.
1. Промова релігійно-повчального змісту, яка виголошується в церкві під час відправи.
Зайнявши парафію, він .. щонеділі говорив проповіді (І. Нечуй-Левицький);
О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Маковей);
Після проповіді читали псалми (С. Журахович).
2. Церковний літературно-ораторський жанр урочистого або повчального характеру.
Значне місце в древньоруській літературі займали твори церковнобогословського характеру – проповіді, повчання і т. п (з наук. літ.);
До найдавніших жанрів оригінальної літератури, що виникли на Русі в зв'язку з прийняттям християнства, належить церковна проповідь, яка розробляла основні догматичні і моральні положення нового, християнського світогляду (з навч. літ.).
3. Те саме, що пропові́дування.
До Лівонії рушили місіонери для проповіді християнства (з навч. літ.);
Ми живемо в країні, де найтяжчим злочином вважається проповідь расової вищості, де найбільше шанується священний і непорушний закон дружби народів (О. Донченко).
4. перен. Публічний виступ на яку-небудь тему.
У Маріїну гарячу проповідь вклинялися десятки нових голосів. Наче прорвало нетривку греблю, що стримувала бурхливий словесний струмінь (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)