прорипіти

ПРОРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. прорипля́ть, док.

1. повз що, крізь що. Пройти, проїхати з рипом (див. рип¹).

В коридорі рівно й холодно крізь сутінки прорипіли важкі й дражливі кроки, доки їм з приміщення не відповіли м'які неспокійно-дрібні жіночі (М. Івченко);

Тиша була надзвичайна.. Цього вечора шляхом не прогуркотів і не прорипів жоден віз (М. Трублаїні);

Благополучно об'їхали [Сергій і Денис] склади, прорипіли мимо чорної ріки підвід (Григорій Тютюнник).

2. що і без дод., перен., розм. Сказати щось різким неприємним голосом.

Над столом висіла скляна булька на дроті, а засвітили, як завжди, підсліпувату лампу, що зразу почала чадіти. – Казав пан, кожух дам, – прорипів зловтішно член правління... (П. Панч).

3. Рипіти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прорипіти — прорипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прорипіти — -плю, -пиш; мн. прориплять, док. 1》 неперех.Пройти, проїхати з рипом (див. рип I). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Сказати різким неприємним голосом. 3》 неперех. Рипіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прорипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
4. прорипіти — ПРОРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. прорипля́ть, док. 1. неперех. Пройти, проїхати з рипом ( див. рип¹). Тиша була надзвичайна.. Цього вечора шляхом не прогуркотів і не прорипів жоден віз (Трубл.  Словник української мови в 11 томах