прорідь
ПРО́РІДЬ, і, ж., розм.
Місце, де дерева або кущі ростуть дуже рідко.
* Образно. У велетня весь світ на видноті, А карлик вріс у побутову прорідь, І те, що вздрить з вузенького вікна, – Ото й уся для нього далина (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)