просаджувати
ПРОСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., кого, що, розм.
1. Проколювати кого-, що-небудь чимсь гострим; пробивати, провалювати щось, з силою вдаряючи.
– Геть мені з очей, а то .. просаджу тебе отсим ножем (І. Франко);
Панич зазіхає на честь найкращої дівчини села. Парубки не наважуються її обороняти, і лише наймолодший серед них просадив панича вилами (з наук. літ.);
– Танцює [дід Хома] так, що аж хата тремтить. Не повірите, така сила, що дошку в підлозі просадив (Ю. Збанацький);
// перев. док., зі сл. кулею. Прострілити.
Не велике диво просадити кулею чоловікові голову (П. Куліш).
2. перен. Програвати, марно витрачати (звичайно про значну кількість грошей).
Якось прийшов Валер'ян дуже пізно і п'яний, як сатана! .. – Оце керівникові оркестру могорича ставив. Двісті карбованців довелося просадити (Є. Кравченко);
На стіл з картярами барон Нольде намагався не поглядати: ще потягне, просадиш свою тисячу (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)