просвердлювати
ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що.
1. Свердлити що-небудь глибоко або наскрізь.
Він просвердлить те дерево, аж поки його вже можна валити (Г. Хоткевич);
– Просвердлив мій старий рога, всипав усередину трохи маку, а дірочку забив осиковим кілком (М. Стельмах);
Останнім часом у вчених виникла думка просвердлити земну поверхню там, де вона найтонша – на дні океану, в найглибшій його частині (з наук.-попул. літ.);
Просвердлювати дошку;
* Образно. І Від того було без міри солодко. Солодко відчувати, як хтось просвердлює серце,а звідти ллється тепла кров, краплина за краплиною спадає на дно криги;
// Свердлом, буром тощо утворювати в чому-небудь отвір, діру, свердловину і т. ін.
Бігав [Павло] з хлопцями од берези до берези і, просвердлюючи тонкі дірочки в них, пив п'янкий березовий сік (В. Петльований);
При з'єднанні деталей з деревини шурупами необхідно під кожний з них заздалегідь просвердлити свердлом або буравчиком отвір (з наук.-попул. літ.);
Ігнат і Кирило просвердлили підлогу під одним із засіків і тепер точать пшеницю. Не для себе точать, а для партизан (Микола Чернявський);
Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, як Микола брав підбій, як вигортав сажу, скільки шпурів просвердлив (В. Гжицький);
* Образно. Труда більше не може – вона мусить зараз же бачити Макка.Мусить за всяку ціну, хоч би там усі сторожі ангару стали їй на дорозі, хоч би їй довелося просвердлити своїм тілом утроє товстішу й густішу масу тіл (В. Винниченко);
// Обробляючи деталь на свердлильному верстаті, утворювати в ній необхідні отвори, заглибини і т. ін.
Доки верстат Стьопи, пущений на самохід, обробляв велику деталь, Таня встигала на своєму просвердлити десяток деталей дрібніших (О. Донченко).
2. Ударяючи багаторазово, робити в чому-небудь наскрізний отвір, заглибину, виїмку і т. ін.
Сила удару кожної піщинки невелика, але внаслідок постійної дії вона в твердій породі виточує заглиблення, а в деяких випадках просвердлює камінь наскрізь (з навч. літ.).
3. кого, що, перев. у сполуч. зі сл. око, погляд, перен. Пильно, пронизливо, часом нетерпляче, підозріло вдивлятися, розглядаючи кого-, що-небудь.
Всі стали обережними.., тільки Мемет кипів і рвався наперед, просвердлюючи жадним оком скелю (М. Коцюбинський);
– Так про Моду! – гнівно ствердив начальник, просвердлюючи Васька наскрізь гострими очима. – Того Моду, мерзенні вчинки якоговчора обговорювали на загальних зборах підприємства і установ міста (Б. Антоненко-Давидович);
Насправді одним оком аж просвердлює [гагара] вас, всі ваші найменші рухи (Остап Вишня);
Отець Макарій просвердлив крізь окуляри пикате обличчя сотника (Н. Рибак);
Ще просвердливши підозрілим поглядом темряву, Антон Іванович, як у молодості, скрадливими стрибками долає відстань од вулиці до підгородця (М. Стельмах);
// Дивитися, пронизуючи або проймаючи кого-, що-небудь (перев. про очі).
Дарка бачить, як нерухомі очі Оріховської просвердлюють кожний гурток, а вуха, здається, видовжуються, щоб схопити нитки розмов поодиноких гуртків і зв'язати їх в один вузол (Ірина Вільде);
Очі панотця Павла були подібні до двох буравчиків, які просвердлюють наскрізь усю істоту учня (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)