проситися
ПРОСИ́ТИСЯ, прошу́ся, про́сишся, недок., розм.
1. Просити дозволу робити, зробити що-небудь.
Проситься Хима в матері: – Нене, піду я до тітки в гостину (Марко Вовчок);
Щоп'ятниці бував у нашому селі базар. Несуть мама продавати молоко, прошуся і я з ними (С. Васильченко);
– Може, мама з Васильком оце зараз десь іде. Проситься на ніч, а її не пускають (А. Головко);
* Образно. Дужий весняний вітер б'є у високе вікно, .. – проситься до кімнати (А. Дімаров);
// Настійно просити, благати про помилування, співчуття, милосердя і т. ін.
Я кричу: “Хто в Бога вірує, рятуйте!” – а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: “перемініть деркачі” та “дужче бийте!” (О. Стороженко);
– Перед ким би я стала кланятися і проситися? Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (С. Журахович).
2. перен. Бути дуже придатним, потрібним для чого-небудь.
Франко – лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (М. Коцюбинський);
Все навколо просилося під олівець та на полотно, але працювати на ходу було неможливо (З. Тулуб);
// Відчувати потребу в чомусь.
– Ех, і грає ж, самі ноги в танець просяться (М. Стельмах);
– Розуміється, важко, коли не вмієш, а от коли навчишся, тоді сама робота тобі в руки проситься (Б. Антоненко-Давидович);
// Шукати собі виходу, виявлення (про почуття, силу, слова і т. ін.).
Проситься силонька наверх, смереки хочеться з коренем вивертати, скали на скали двигати (Г. Хоткевич);
Він сьогодні випив, слова самі просяться на язик (М. Чабанівський).
3. Просити, щоб прийняли куди-небудь.
З того часу усе просилася [Катря] у черниці (Марко Вовчок);
Він [Радюк] просився на вищу службу, але його не прийняли (І. Нечуй-Левицький);
Увійшли ми з мамою у покої хутірські. Зайшли в багату, простору хату проситися в найми (О. Ковінька);
За кілька місяців добрався Корінь до Вільних верховинських племен на Карпатах. То там, то тут зупинявся, просився до праці, помагав чи то лісовим бджолярам, чи пастухам або рибалкам (О. Бердник).
(1) Проси́тися (проха́тися) / попроси́тися в при́йми:
а) проситися жити в домі дружини.
Живе Текля самотня під горою, і ніхто не загляне в той куток. До неї й прибився Юхим на початку зими, у прийми попросився (Іван Ле);
б) проситися до когось, щоб бути разом або робити разом що-небудь.
Парубок тут же поклав собі рибалчити, і як тільки човник черкнувся об берег, побіг до Омелька прохатися у прийми. – Візьміть же мене на річку (Л. Яновська);
– Геть, не заважай мені, – гукає Маковей сусідові-зв'язківцеві, що проситься до нього в прийми .. Може, це я вже останній окоп рию, для історії залишу! (О. Гончар).
◇ (2) Аж про́ситься:
а) дуже хочеться зробити щось.
Піднявся [заєць] на задніх лапах і стеріг вухами. Саме аж просилося гримнути в нього... (О. Кобилянська);
б) є велика потреба в чому-небудь.
Критика Словника 1948 р., широке його обговорення поможуть усунути недоліки і належно поповнити для нового видання. А це нове видання, як то кажуть, аж проситься (М. Рильський);
(3) До рук (у ру́ки) про́ситься (пливе́, іде́ і т. ін.) що – легко, без труднощів дістається щось.
– А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! – То воно так... у достатках не в достатках... а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе (Дніпрова Чайка);
– На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський);
Душа́ про́ситься в та́нець (в тано́к) див. душа́;
(4) Проси́тися на світ – Нагадувати про швидке своєх народження (про дитину);
(5) Проси́тися на язи́к – дуже хочеться сказати щось.
– Будеш тут контролювати слово, коли прокльорни на язик просяться (Іван Ле);
(6) Проси́тися (проха́тися) на папі́р – заслуговувати на те, щоб бути записаним, описаним.
До людського горювання Скрізь я прислухався, – Сумний голос безталання На папір прохався (П. Грабовський);
(7) Про́ситься на язи́к – дуже хочеться сказати щось.
– Будеш тут контролювати слово, коли прокльони на язик просяться (Іван Ле);
Сам (так
і) про́ситься (лі́зе) в рот (до ро́та, на губу́) див. сам;
Сам у рот лі́зе (про́ситься) див. сам.
Словник української мови (СУМ-20)