проскиглити
ПРОСКИ́ГЛИТИ, лю, лиш, док.
1. без прям. дод. Док. до ски́глити.
Проскиглила сурма (М. Бажан);
Ванькові теж, мабуть страшно стало, бо хтів кинутись назад, а кош не несуть, нібито прив'язані. – Діду Кудря, де ви є? проскіглив він жалібно (М. Хвильовий).
2. Скиглити якийсь час.
Собаки проскиглили всю ніч.
Словник української мови (СУМ-20)