просовуватися
ПРОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ПРОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сунутися, всовуватися кудись, крізь щось.
У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п'ят, свитині (Г. Хоткевич);
Він підіймає ворота, просовується на подвір'я і, не кваплячись, суне до дровітні своє опасисте тіло (М. Стельмах);
– Знаю я вас, як захворіли! Удаєте тілько з себе хворого, – каже Пищимуха, ледве просовуючись у двері (Панас Мирний);
Безшумно відхиляються двері, просувається голова Шпаченка (І. Кочерга);
Іноземних послів .. проводили через двір .. , а тоді поміж клітками з левами й леопардамиі проходом таким вузьким, що послам щомиті могло видатися, ніби крізь пруття уже просцвається страхітлива лапа дикого звіра (П. Загребельний);
Заєць вплигнув в темну печеру, а за ним ледве просунулись Улас та Юрко (І. Нечуй-Левицький);
Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (С. Голованівський);
// рідко. Стирчати з якогось отвору, щілини.
З драної торби .. просовується свердел (Марко Вовчок).
2. Переміщатися, рухатися у певному напрямку.
Чорні хмари .. просовувалися поволі і збільшували темряву літнього вечора (Іван Ле);
Не раз, в хвилину спочинку, смерком, коли предмети ховалися в тінях, а ми просувалися плечем до плеча, .. твій голос теплішав на згадках про далекі вже роки дитинства (М. Коцюбинський);
Разустріч трапилася підвода, що просуваплася попід ліском (І. Багряний);
Перейшли [мандрівники] вбрід напівпересохлу річку Іргиз і просувалися тепер її лівим берегом, залишивши праворуч гору з могилами батирів (З. Тулуб);
Біля мечету просунулась якась жіноча постать (М. Коцюбинський);
Фелікс попхнув Волю з дівчинкою у ринву, наказав повзти й не оглядатися. Сам швидко заповз слідом, просунувся за Волею кілька метрів і завмер (Ю. Яновський);
Фіра вибралася на рівнину, просуннуклась ще кілька метрів, стала (М. Олійник);
// Рухаючись, переміщаючись, займати нову теріторію (перев. про війська, населення і т. ін.).
Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне містечко, просуваючись вперед кілометр за кілометром (О. Гончар);
Героїчні захисники Севастополя.. перейшли одразу в наступ і просунулись на три-чотири кілометри (В. Кучер);
За винятком окремих сутичок на кордонах з Візантією слов'яни просувалися на нові землі головним чином як колоністи, а не загарбники (з наук. літ.);
// З труднощами пробиратися крізь натовп; протовплюватися.
Народ.. все прибував. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп ближче до хати (М. Коцюбинський);
Кожен знав, хто приїхав, і кожен просувався вперед своїми очима побачити (Панас Мирний);
По всьому березі стоїть народ. Хлопці живжиками просуваються поміж дорослими й без перестанку кричать дзвінкими, веселими голосами (В. Винниченко);
Хлопці прийшли до клубу й ледве.. проштовхалися крізь густий натовп молоді. Попереду просувався.. Павло (Г. Епік);
Люди тісніше обступили парубка. Тарас, зрозумівши, що мова йде про загадкову залізницю, просунувся й собі ближче (О. Іваненко);
А що там діється на Колюмнадах! Уже й не просунутись, ні протиснутись! мов ті мухи на патоку (Н. Королева);
// Долаючи якісь перепони, перешкоди пробиратися між чимсь, проходити через щось, іти чимось.
Вона між лавами просовується жваво, Як м'ячик котиться, вклоняючись усім, І грає усміхом веселим та легким (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Караван поволі просувається через гори й піски, повз буйні зелені оази і пишні міста, берегами річок і крутими обривистими стежками над прірвами (О. Бердник);
Недалека [дорога], та, мабуть, нелегко пройти. Мабуть, у всім Батурині нема тепер такої стежки, такого переулка, котрим можна б непомічено просунутися (Б. Лепкий);
// перен. Здійснюватися, розвиватися, прогресувати.
Весна починалась сухо й тому праця жваво просувалась (Н. Королева);
Пояснював [Ходжа Сінан], як просувається будівництво мечетей Сулейманів і Шахзаде (П. Загребельний);
// перен. З'являтися, змінюючи одне одного (про думки, образи і т. ін.).
В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх (М. Коцюбинський);
// перен. Линути, ширитися (про голоси, звуки і т. ін).
Як од велетенських хвиль, що обсувають пісок і каміння з берега в море, полем просувається шипіння: “Тш! Тш-ш!” (В. Винниченко).
3. перен. Досягати успіхів у чому-небудь.
Східні слов'яни взагалі та поляни зокрема значно просунулися у створенні величезного політичного й культурного цілого, яке називатиметься Київською Руссю (з наук. літ.);
// Потрапляти в певне середовище.
– Хазяйнуй, сину, як і батько твій хазяйнував .. – Ні вже, годі!.. – То, про мене, й просовуйся в пани! Бог тобі на поміч (І. Нечуй-Левицький).
4. перен. Поширюватися десь.
Садівництво просунулось у віддалені північні райони (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)