просодія

ПРОСО́ДІЯ, ї, ж.

1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові.

Старогрецькі поети й музики при укладі мелодії в музичні такти брали до уваги також просодію тексту, тобто природну довготу й короткість голосних (з наук. літ.);

// Звукові особливості мовлення (висота тону, часокількість, сила голосу).

2. Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування.

Значення в інших словниках

1. просодія — Прозо́дія, просодія: — розділ віршознавства, ідо містить класифікацію метрично важливих складників віршового мовлення [53] — розділ віршування, що стосується класифікації метрично значущих звукових елементів мови...  Словник з творів Івана Франка
2. просодія — просо́дія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. просодія — (гр. prosoidia) сукупність звукових характеристик мови (інтонаційних, кількісних, мелодичних); у фоностилістиці вони можуть набувати стилістичного забарвлення  Словник стилістичних термінів
4. просодія — -ї, ж., спец. 1》 Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. 2》 Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування. 3》 Вид хорового співу урочистого характеру у Стародавній Греції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. просодія — (гр. prosodia — акцент, наголос) — 1. Вчення про акценти та тривалість слів у античній граматиці. Під акцентом розуміли пов’язане з 'мовленнєвою мелодією' виділення складу. 2. Точна відповідність музичних наголосів з текстовими в церковному співі.  Словник-довідник музичних термінів
6. просодія — Просо́дія, -дії; -со́дії, -дій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. просодія — ПРОСО́ДІЯ, ї, ж., спец. 1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. Старогрецькі поети й музики при укладі мелодії в музичні такти брали до уваги також просодію тексту...  Словник української мови в 11 томах