просторіка
ПРОСТОРІ́КА, и, ч. і ж., розм.
1. Той, хто говорить багато, часто беззмістовно.
2. Дурна, некмітлива людина.
– Сова має нам [птахам] царювати?.. Ота .. просторіка, що й слова по-людськи не вміє сказати! Вона мовчить не для того, що все знає, а для того, що дурна, як пень (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)