простягнений
ПРОСТЯ́ГНЕНИЙ, ПРОСТЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до простягти́, простягну́ти.
– Позвольте, пані, я вам візьму білет.. І говорячи це, я держав усе ще простягнену руку до неї (О. Кобилянська);
Впершись простягнутими ногами в підлогу і розгойдуючись на стільці, Анатолій якусь хвилину в замішанні мовчав (О. Гуреїв);
Марійка зворушено потиснула простягнену руку (О. Донченко);
Коваль не взяв простягнутої руки панотця (І. Франко);
Цокнувши чаркою простягнені нетерплячими рухами чарки Вакула й Карпа, поставив [Орест] її край своєї тарілки (Олесь Досвітній);
Портьє спочатку пробує сперечатись – такої пізньої години ніяких одвідин у лікарні не дозволяється, але, прочитавши мовчки простягнуту йому візитову карту, низько схиляється й біжить в дежурний [черговий] кабінет (В. Винниченко).
2. у знач. прикм. Який простягся, простягнувся (у 1–4 знач.).
На возі лежав простягнений білий-білесенький його син (О. Кобилянська);
Музикою сповнена вся ніч. Вона струменить від.. місячного сяєва, що, немов золоті і срібні струни, простягнуте від місяця до.. землі! (Т. Масенко);
Чую під собою твердий тюремний матрац, бачу своє тіло, простягнене на ліжку (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)