протистояти
ПРОТИСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, недок., кому, чому.
1. Бути протилежним до кого-, чого-небудь, суперечити комусь, чомусь.
Тотальність картини світу оберталася розкриттям його хаотичності, стихійності, суєтності, що протистояли суті речей, неввидимій за хаосом дрібниць (з навч. літ.).
2. Чинити опір дії, напору кого-, чого-небудь, витримувати напір з боку когось, чогось.
Почали стягати до купи й переформовувати розбиті чи розкладені частини, зводячи їхні рештки в окрему ударну групу, щоб протистояти ворогові (І. Багряний);
Ніжні пісенні дерева, де беруть вони [тополі] силу, оту пружинисту міць протистояти вічним вітрам та буранам? (О. Гончар);
На початку нашої ери, з посиленням нападів варварів і послаблення здатності Риму протистояти їм, існувати причорноморським містам лишалось недовго (з наук. літ.);
Коли говорять про греблі або дамби, в уяві постає складна гідротехнічна споруда з залізобетону, здатна протистояти напору води (з газ.);
* Образно. Жах напирав, і людські душі не могли протистояти йому як слід (І. Багряний);
Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (О. Довженко);
// перен. Опираючись, протидіючи кому-, чому-небудь, не давати йому можливості перемогти, поширитися, мати вплив на когось, щось і т. ін.
Ямпольський довго не піддавався, пробував протистояти Горбенкові, але нічого з цього не вийшло (Я. Гримайло);
Висока гордість дух підносить нам На згадку про новітній Севастополь, Що білими грудьми протистояв Фашистській ненажерливій навалі... (М. Рильський);
Імперіалізмові і реакції протистоять могутні сили: світова соціалістична система, міжнародний робітничий клас і національно-визвольний рух (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)