протринькувати
ПРОТРИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Витрачати, тратити марно, нерозумно (гроші, майно); марнотратити.
Батько може увесь вік не доїдав, не досипляв та копієчку до копієчки складав, а син швиденько усе протринькав (Сл. Б. Грінченка);
* Образно. – Протринькали ви її [Річ Посполиту] у карти, пани-шляхтичі! (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)