протяг
ПРО́ТЯГ¹, у, ч.
Різкий струмінь повітря, що продуває приміщення крізь щілини або відчинені двері, вікна і т. ін., розташовані одне проти одного.
Вибігши, Річард кинув двері одчиненими; від протягу світло на постаменті блимає (Леся Українка);
– Кватирка у вас прочинена. А коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Смолич);
Кріт обережно переступив .. шнурочок і увійшов до куреня. Супроти дірок, що зяяли в туман, на нього війнуло протягом, і він здригнувся (Григір Тютюнник);
Два входи, розташовані один навпроти одного, створюють протяг у сінях (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Журні моменти життя пронизують його, як протяг (Ю. Яновський);
* Образно. * У порівн. Часом, віддачись, солодкому протягові самозакохання, він, посміхаючись, марив, яку ж то він річ чудеснунапише і як вразить усіх тих, що нічого не помічають! (В. Підмогильний);
// розм. Сильний, різкий вітер.
Потоком.. можна було до скал дійти. Саме там.. був протяг найсильніший (О. Кобилянська);
Спустошеність площі, де протяг по полю асфальтному вивів узори похмурі і чорні, як траурні ленти вінків, – це звихрений попіл паперів, попалених наспіх архівів (М. Бажан);
Незатишно в курені. Од моху дух похмурий сходить, а всередені усе щось гуде: чи то протяги степові, чи, може, джмільзалетівта ніяк не вибереться (Григір Тютюнник).
(1) З про́тягом – протяжно або протягаючи звук.
Він: — Так. Тепер скажи мені, дівчинко, хочеш ще й далі вчитися? Вона: – Хо-о-чу, – так з протягом (А. Тесленко);
Десь із протягом заскрипіли ліниві ворота (Г. Хоткевич);
Мирон, ніяково посміхаючись, підійшов до етажерки й з протягом сказав: – Я вам зараз знайду кни-и-гу (В. Винниченко);
Заклав [хлопчик] два пальчики в рот і гучно, з протягом свиснув по-вівчарському (Григорій Тютюнник);
(2) На про́тязі чого, рідко – протягом (див. про́тягом 1) чого-небудь.
Це вже вдруге на протязі своєї тринадцятилітньої служби вона мусить через непорозуміння з попом міняти школу (М. Коцюбинський);
Здавалось, він на протязі всього життя не зазнавав такого напрочуд ясного спокою, як зараз (О. Гончар).
ПРО́ТЯГ², у, ч.
1. Простір (в одному з трьох вимірів: довжині, ширині, висоті), на якому що-небудь розташовується, міститься.
Боярин.. поглянув горами, куди на далекий протяг понад потоком вилася між скалами протерта гірська дорога (І. Франко);
Вже захід шаріє над протягом гаю (М. Старицький);
У Криворівні.. на протязі яких півтора кілометри щось із вісім хат (Г. Хоткевич);
По всій вулиці на всім протязі стояли ватажки (М. Хвильовий);
– Для нас.. Стрілка закрита: на всьому своєму протязі – а довжина її більше ста верст – вона прострілюється з моря кораблями противника (О. Гончар);
// рідко. Плин часу.
Тисячні естетичні правила поставали і щезали в протягу століть (І. Франко);
З протягом часу в нього виростало й зміцнювалось почуття, що не тільки ним, а всіма робітниками мартенівського цеху володіє це високе, натхненне піднесення (В. Собко).
2. розм. Протяжний звук.
Дедалі голоси ті росли-росли, розросталися і зливалися в один тяжкий і сумний протяг (Панас Мирний).
3. заст. Продовження.
Ця сумна пісня.. проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І. Нечуй-Левицький);
Я не читав ще дальшого протягу статті (М. Драгоманов).
Словник української мови (СУМ-20)