протягнутий
ПРОТЯ́ГНУТИЙ, ПРОТЯ́ГНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до протягти́, протягну́ти 1–7, 9, 10.
Відносив [Микольцьо] її одіж до шафи, держачи в протягнених руках, обережно, буцім якусь скляну посуду (Л. Мартович);
Дід .. вийшов знов, розмотав ганчірку й почав обережно роздивлятися на невеличкий хрест з кільцем на одному розі, через яке була протягнута штучно зложена різнокольорогва стьожка (В. Винниченко);
Настає пітьма. І в ній сяє далекий вогник. Ніби маленька блакитна зірочка. До неї веде срібна ниточка, протягнута над безоднею (О. Бердник);
* Образно. Душа, як і раніше, Відважна і палка, І до надії вище Протягнута рука (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм. Який протягся, протягнувся (у 1–6 знач.).
– Як ти смієш таке говорити про царя? – темніє зеленкувата полива на протягнутих щоках (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)