процокотіти

ПРОЦОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОЦОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш. док., розм.

1. Док. до цокоті́ти, цокота́ти.

Шура процокотіла каблучками по східцях (М. Олійник);

Гарно приїхати в город із села, .. коли в городі прокидаються ранок і гулко процокотить фаетон, а потім змовкне (М. Хвильовий);

В тихім шумі трав процокотіли десь бандитів коні (В. Сосюра);

Процокотіли підкови по дністерському мосту (А. Хижняк).

2. що. Промовити, цокочучи зубами.

– І чого б я ото бігав так довго, простудитися захотів? – Та нічого не буде, я звиклий, – процокотів зубами із-за комина Василько (І. Цюпа);

// Промовити швидко і дзвінко.

3. що і без прям. дод. Цокотіти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. процокотіти — процокоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. процокотіти — -очу, -отиш і процокотати, -очу, -очеш. док., розм. 1》 неперех. Док. до цокотіти, цокотати. 2》 перех.Промовити, цокочучи зубами. || Промовити швидко і дзвінко. 3》 неперех. Цокотіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. процокотіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
4. процокотіти — Процокотіти, -кочу, -тиш гл. = процокотати.  Словник української мови Грінченка