прочісувати
ПРОЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., що.
1. Розчісувати в певному напрямі.
Сів [Кадук], спершись на лікті, час від часу нагинаючи лобасту голову, прочісуючи її всіма пальцями обох рук (Д. Бедзик);
Після укладання соломи покрівлю вирівнювали і прочісували граблями, щоб надати соломі бажаного напряму для стікання води (з наук. літ.);
Хлопець схопився з лави, чуприну прочесав п'ятірнею (Іван Ле);
Він зупинився перед великим стінним дзеркалом, оглянув себе, поправив чуприну пальцями – ніби солом'яний віхоть граблями прочесав (М. М. Тарновський);
// Чесанням очищати, вирівнювати, готувати до прядіння (волокно).
Прочісувати вовну; Прочесати льон.
2. перен., розм. Детально оглядати, обстежувати яку-небудь місцевість, щоб знайти, спіймати когось.
Полковник Пшелуський, аби вислужитись, прочісував села і містечка, вишукував прихильників Довбушевих (В. Гжицький);
Втрачаючи останню надію спіймати шакала, ми прочісували зарості очерету (з газ.);
Наш начальник сказав, що втекти далеко .. шпигун не міг. Він десь у гаю. І ми маємо прочесати гай (Ю. Мушкетик);
* Образно. Ви стоїте і “прочісуєте” зором свою територію, де стежка, де галявина, – щоб зарані вже знати, як бити вовка, коли він піде (Остап Вишня);
// також без дод. Обстрілювати певну місцевість.
Його [Берлін] безугавно штурмували, бомбили та прочісували на бриючому польоті наші штурмовики, бомбардувальники й винищувачі (Л. Дмитерко);
На бриючім бувало пролетиш, – прочешеш раз, прочешеш знов удруге (І. Гончаренко).
3. тільки недок. Чесати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)