прошелестіти

ПРОШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, док.

1. Видати або викликати шелест, шурхіт.

Тільки де-не-де прошелестить торішнє листя, трісне гілка (М. Хвильовий);

Десь на вулиці прошелестіла шинами запізніла машина, а потім стало так тихо (Б. Антоненко-Давидович);

Вже не чути було нічого, тільки очерет прошелестів тихо-тихо (Л. Первомайський);

* У порівн. – Ви не сердитесь? – Ні, – тихо, мов травиця прошелестіла, промовила Галя (Панас Мирний).

2. Пробігти, проїхати, пролетіти і т. ін. з шелестом.

Шофер м'яко загальмував машину, і вона, прошелестівши по піску, спинилась біля воріт застави (Ю. Збанацький);

Налякані качки зграйкою прошелестіли над річкою і зникли за молодим лісом (П. Кочура);

* Образно. Серед них вже давно прошелестіла чутка, що їх обкрадають (Ю. Мушкетик).

3. що і без прям. дод. Стиха промовити; прошепотіти.

– Мамо... – прошелестіли тихо уста (О. Довженко);

Одного разу підійшла [Ніна] до нього і не мовила, а прошелестіла одними губами, тихо, тихіше, ніж шелестить листя на осокорі (Ю. Мушкетик);

// Стиха прозвучати, ледь почутися (про звуки).

Чу.те? Навскіс од нас вгорі щось прошелестіло, наче зграйка прудких пташок (Є. Доломан);

// безос.

– Хлопський гонор, – прошелестіло по лавах (З. Тулуб);

– Ух ти! – прошелестіло в обсерваторії (О. Бердник).

4. Шелестіти якийсь час.

Словник української мови (СУМ-20)