прошипіти

ПРОШИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. прошипля́ть; док.

1. Видати шиплячий звук, шипіння.

Гусак прошипів.

2. що. Промовити шиплячим голосом, виражаючи роздратування, гнів і т. ін.

– Ти ще будеш тут лаяти? – тихо, з свистом якимсь прошипів знов Трохимся (В. Винниченко);

– На палю [Богуна]! – прошипів Ярема, задихаючись від гніву (Я. Качура);

Не промовив ,а прошипів Круп'як: – Щось не пізнаю тебе Петре. Трясешся за свою шкуру (М. Стельмах).

3. Пролетіти, проїхати і т. ін. з шипінням.

За бором постріл. Міна прошипіла гадюкою (І. Гончаренко);

Бруком тихо прошипіло, м'яко вгинаючись, блискуче авто (Олесь Досвітній).

4. Шипіти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прошипіти — прошипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прошипіти — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прошипіти — -плю, -пиш; мн. прошиплять; док. 1》 неперех. Видати шиплячий звук, шипіння 2》 перех. Промовити шиплячим голосом, виражаючи роздратування, гнів і т. ін. 3》 неперех. Пролетіти, проїхати і т. ін. з шипінням. 4》 неперех. Шипіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прошипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови